Art-Orientalism in Kharkiv: history, theory, practice

Мета глави полягає у реконструкції основних етапів розвитку харківської арт-орієнталістики, висвітленні її парадигмального поля, кола учасників, визначенні сучасних трендів та основних здобутків.

Джерельна база дослідження охоплює наукові та науково-публіцистичні видання ХХ-початку ХХІ століття, твори образотворчого мистецтва, фото та відеоматеріали, інтервю, матеріали соц-мереж (Фейсбук, Інстаграм). Відповідно застосовуються методи хронологічної реконструкції, статистичного, порівняльного, формального, семантичного та контент-аналізу.

У статті проаналізовано дослідницьку діяльність харківських вчених у галузі східного мистецтва з урахуванням історико-культурних та політичних трансформацій України, висвітлені чинники, що впливали на розвиток сходознавчої складової науки про мистецтво, окреслені основні етапи її розвитку. Встановлено наукові та творчі інституції (формальні та неформальні), які відігравали роль осередків набуття та поширення знання про мистецтво Сходу, визначено імена та здобутки представників харківської арт-орієнталістики, показано спадкоємність її традиції.

 У результаті аналізу дослідницьких праць, публікаційної та музейно-творчої активності визначено зміни наукових підходів в осмисленні мистецтва Сходу, основні напрями наукових досліджень, ступінь їх розвитку, кореляції та колаборації зі світовими науковими школами та музейними установами, вплив на розвиток художньої практики та культури міста в цілому. Виявлено, що незалежно від типів інституцій та платформ, які зазнавали численних реорганізацій, протягом століття зберігається теденція до вивчення мистецтва сходу. Міжінституціональна міграція науковців зумовила формування єдиного науково-творчого середовища та тяглість традицій.

Результати роботи узагальнюють, уточнюють дані, отримані попередніми дослідниками. До наукового обігу введено нові імена і факти, вперше визначено особливості харківської арт-орієнталістики як цілісного наукового і творчого явища.

Результати дослідження можуть пслужити евристичною моделлю для подальших наукових дослідженнях української арт-орієнталістики; використовуватися у викладанні при концептальній розробці відповідних навчальних курсів, можуть стати у агоді в музейній та творчій дільності.