Postirony in hysterical realism discourse
Ключові слова:
постмодерна іронія, оповідач, дискурс істеричного реалізму, англійські літературні текстиКороткий опис
У цьому розділі зосереджено увагу на проблемі розкриття постіронії в дискурсі істеричного реалізму та опису різних мовних засобів створення ефекту розщепленої реальності. Доведено, що основними ознаками творів істеричного реалізму є повне руйнування традиційної структури, поліфонія ненадійних оповідачів, а отже, специфічна постіронічна орієнтація на постмодерністський світ, який є розщепленою іронічною реальністю. Мета дослідження – висвітлити ключове поняття постіронії та описати мовні засоби досягнення ефекту розщепленої іронічної реальності в істеричному дискурсі. Для досягнення цієї мети необхідно зосередитися на таких завданнях: вказати на жанрові особливості дискурсу істеричного реалізму; визначити поняття постіронії через призму постмодерної поетики; виокремити та описати мовний прояв постіронії в істеричному дискурсі. Основними постмодерністськими прийомами письма є посстіронія, грайливість, чорний гумор, стилізація, інтертекстуальність, метапроза.
Посилання
Babeliuk, O. A. (2016). Pereklad postmodernistskoho khudozhnoho tekstu: balansuvannia mizh vyznachenistiu i nevyznachenistiu. Naukovyi visnyk Chernivetskoho universytetu, 11-12 (1), 20–24.
Mankovskaia, N. (2009). Fenomen postmodernizma. Moscow-Saint Petersburg: Tcentr gumanitarnykh initciativ: Universitetskaia kniga, 495.
Koliasa, O. V. (2015). Adhoc poetic thinking as cognitive semantic mechanism of ludic absurd creation in postmodern fantasy story. Young Scientist, 2, 383–387.
Babelyuk, O., Koliasa, O., Smaglii, V. (2021). Language Means of Revealing Postmodern Ludic Absurd in English Literary Text. WISDOM, 20 (4), 166–179. doi: https://doi.org/10.24234/wisdom.v20i4.531
Wood, J. (2010). How Fiction Works. London: Vintage Digital, 208.
Eco, U. (1990). The Limits of Interpretation. Indiana University Press, 295.
Barth, J. (1980). The literature of Replenishment. Athlantic Monthly, 65–71.
Tejera, V. (1988). Semiotics: From Peirce to Barthes. A conceptual introduction to the study of communication, interpretation and expression. Brill.
Babeliuk, O. A. (2014). Postmodernistskyi ironichnyi styl pysma: semiolohichni faktory tekstotvorennia. Naukovyi visnyk Chernivetskoho universytetu, 708-709, 14–18.
Babeliuk, O., Badiuk, O. (2021). Author's postmodern irony in English literary text. Philological Periodical of Lviv, 9, 15–20.
Waugh, P. (1984). Metafiction: The theory and practice of self-conscious fiction. Routledge, 186.
Ryan, D. (2014). The spinning heart. Doubleday.
Schweitzer, E. (2007). The Atlantis irony: Plato's humorous legacy. ENTA.
Yus, F. (2018). Attaching Feelings and Emotions to Propositions. Some Insights on Irony and Internet Communication Russian Journal of Linguistics, 22 (1), 94–107. doi: https://doi.org/10.22363/2312-9182-2018-22-1-94-107
Chambers, H. (2007). Humor and irony in nineteenth-century German women's writing: Studies in prose fiction, 1840–1900. Rochester: Camden House, 256.
Dynel, M. (2018). Irony, deception and humour: Seeking the truth about overt and covert untruthfulness. Berlin, Boston: De Gruyter Mouton. doi: https://doi.org/10.1515/9781501507922
Hutcheon, L. (2004). Irony's Edge: The theory and politics of irony. London: Routledge, 264. doi: https://doi.org/10.4324/9780203359259
Hoffmann, L. (2016). Postirony: The nonfictional literature of David foster Wallace and Dave Eggers. Transcript Verlag. doi: https://doi.org/10.1515/9783839436615
##submission.downloads##
Сторінки
133-147
Опубліковано
грудня 29, 2022
Категорії
Авторське право (c) 2022 Kyiv National Linguistic University
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Деталі щодо доступних видів видань: PDF
PDF
ISBN-13 (15)
978-617-7319-60-2
Як цитувати
Бабелюк, О. (2022). Postirony in hysterical realism discourse. в Р. Васько (ред.), LANGUAGE. CULTURE. DISCOURSE (с. 133–147). Kharkiv: ПП "ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР". https://doi.org/10.15587/978-617-7319-60-2.9
