War film: morphological and dramaturgical analysis

Мета цієї глави - здійснити морфологічний та драматургічний аналіз воєнного фільму, а також виокремити та охарактеризувати його найочевидніші піджанри.

Основними дослідницькими підходами є морфологічний, культурологічний та соціокомунікативний. Морфологічний аналіз дозволив дослідити специфіку воєнного кіно, визначити його жанрові конвенції та драматургічну структуру. Культурологічний підхід забезпечив визначення основних культурних смислів, що містяться у фільмах про війну. Соціокомунікативний підхід уможливив аналіз воєнного кіно з точки зору об'єктивації культурних смислів у фільмі та їхньої подальшої деоб'єктивації глядачем.

Детальний драматургічний та жанровий аналіз воєнного кіно дозволив виокремити три піджанри воєнного кіно: войовничий, воєнний та антивоєнний. Войовничі фільми присвячені загарбницьким агресивним війнам. Вони містять меседж до примусу та виправдання війни, формують образ ворога. Військові фільми показують перебіг оборонних або визвольних воєн. Війна в цьому піджанрі є вимушеним заходом для головного героя, засобом захисту. Сторони конфлікту в антивоєнному фільмі починають з конфронтації, але потім приходять до крос-культурного діалогу, консенсусу через культурну толерантність.

Жанрова дифузія воєнного кіно широка і багатогранна. Воєнний фільм має найтісніші зв'язки з історичною драмою, епічним фільмом і мелодрамою. Досить поширені також поєднання з жанрами байопіку, бойовика та пригодницького кіно. Існують жанрові пріоритети для різних піджанрів воєнного кіно. Для войовничих пріоритетним є епічний жанр, для воєнних - екшн, для антивоєнних - пригодницький. Виявлено також умовності піджанрів і типів конфліктів, що надають їм унікальних характеристик.

Запропоновано нову класифікацію жанру воєнного кіно, що складається з войовничих, воєнних та антивоєнних фільмів, а також ґрунтовне обґрунтування цих піджанрів з точки зору морфологічного, драматургічного, культурного та візуального контекстів. Виявлено тенденцію жанрової дифузії воєнного кіно періоду другої половини ХХ - перших 15 років ХХІ століття.

Положення та висновки, викладені в статті, можуть бути використані в процесі кіновиробництва при роботі над фільмом про війну. Виявлені тенденції слугуватимуть дієвою підмогою у виборі піджанру воєнного кіно та суміжних жанрів, ефективних умовностей для підвищення глядацького інтересу. Крім того, наукові висновки можуть бути застосовані в навчальному процесі підготовки майбутніх сценаристів та режисерів загалом.