Theoretical basis of security in the XXI century

Досліджено місце та роль феномену безпеки у науковому дискурсі. Ідентифіковано підходи до розуміння сутності поняття «безпека». Проаналізовано етапи еволюції концепції безпеки у ХVІІ–ХХ століттях. Ідентифіковано парадигми безпеки (парадигма традиційної безпеки, парадигма секторальної безпеки, парадигма людської безпеки, парадигма інтегральної безпеки). Ідентифіковано різновиди безпеки у ХХІ столітті та обґрунтовано, що варіативність видів безпеки, у першу чергу, пов’язана із її суб’єкт-об’єктною структурою. Запропоновано аналітичні рівні безпеки. Обґрунтовано, що незважаючи на складність, міждисциплінарність та багатоаспектність сучасної концепції безпеки визначальне місце в ній, як і раніше, займає концепція національної безпеки. Обґрунтовано, що на сучасному етапі розвитку теорії та практики національна безпека розглядається як передумова та індикатор соціально-економічного розвитку держави, її конкурентоспроможності. Розглянуто підходи до розуміння поняття «національна безпека» та запропоновано авторський підхід до розуміння сутності даного терміну. Ідентифіковано складові національної безпеки та обґрунтовано, що значення та роль різних компонентів безпеки суттєво різниться від однієї групи країн до іншої, що продиктовано досягнутим рівнем соціально-економічного розвитку, геоекономічним та геополітичним потенціалом впливу країн, їх національними інтересами. Розкрито сутність поняття «державне управління в сфері безпеки». Ідентифіковано варіативність моделей забезпечення безпеки держав та їх особливості. На основі аналізу Global Risks Reports систематизовано та проаналізовано глобальні загрози національній безпеці у ХХІ столітті, визначено вектор їх трансформації,  часовий лаг прояву та ступень впливу.