Technological aspects of computer control of the secondary condensation complex of ammonia production under uncertainty

В роботі встановлено та обґрунтовано раціональні композиції хімічного складу хромомарганцевих сплавів у наступних діапазонах: С = 2,6–3,0 %; Cr = 10,0– 20,0 %; Mn = 10,0–15,0 %; Ni = 0,5–1,7 %; Si £ 1,3 %; V £ 0,3 %; Cu £ 0,3 %. Визначено, що додаткове підвищення комплексу властивостей хромомарганцевих сплавів може бути досягнуто за рахунок додаткового введення молібдену, титану, барію і кальцію у незначних кількостях.

Досліджено особливості формування структури, фазового складу та властивостей дослідних хромомарганцевих сплавів у литому стані. За способом термічного аналізу встановлено зміну температурних інтервалів початку і завершення плавлення/кристалізації сплавів із різними системами легування. Порівняльниим аналізом температурних інтервалів плавлення/кристалізації встановлено, що розроблені хромомарганцеві сплави характеризуються меншою енергоємністю виробничого процесу, а, отже, є більш технологічним з точки зору досягнення необхідної температури перегрівання, подальшого розливання у форми та кристалізації.

За результатами порівняльних випробувань на зношування тертям (температура до 950 °С, навантаження 500 Н) та абразивне зношування хромомарганцевих сплавів із традиційними сплавами-аналогами у литому стані встановлено, що дослідний матеріал, що містить 3,10 % С; 13,10 % Cr; 15,75 % Mn; 1,15 % Ni; 0,90 % Si; 0,25 % V і 0,15 % Cu, володіє більш високою зносостійкістю на відміну від високохромистого чавуну 300Х32Н3ФЛ і хромонікелевого сплаву «нікорин» (36,0–38,0 % Cr; 57,0–59,0 % Ni).

Результати проведених досліджень свідчать про те, що подальше розроблення ефективних режимів термічного оброблення запропонованих хромомарганцевих сплавів забезпечить підвищення експлуатаційної стійкості прошивних оправок трубопрокатних станів при одночасному зменшенні матеріальних витрат на їх виготовлення. Окрему увагу під час розроблення режимів термічного оброблення хромомарганцевих сплавів слід приділити отриманню метастабільних структур, які схильні до розпаду та самозміцнення при експлуатації готових виробів.